Монополии сегодня

Завдання моєї курсової – визначити причини виникнення монополій, проаналізувавши історію їх виникнення та розвитку; розглянути різні види монополій – їх спільні та відмінні риси.

Визначити негативні і позитивні наслідки існування монополії для суспільства, та шляхи обмеження монопольної влади. З’ясувати поведінку монополіста, щодо встановлення ціни та максимізації прибутка. Щоб детальніше розібратися в цій проблемі я розглянула такі питання: передумови та причини існування монополій; встановлення монопольної ціни та максимізація прибутку; суспільні та економічні наслідки існування монополії; види монополій; антимонопольна політика держави.

Основною джерельною базою для підготовки курсової роботи були : підручники “ Мікро і макроекономіка ” за ред. С.В. Будаговської, “Економічна історія України і світу ” за ред. Б.Д. Лановика, “ Політична економія ” – Р. Барр, закон України “ Про обмеження монопольної влади та недопущення недосконалої конкуренції ” . 1 Суть монополій. 1.1 Що таке монополія.

Монополі я — це такий тип ринкової структури , де: 1) весь галузевий в и пуск постачає одна фі рма, частка кожного споживача (яких на ринку дуже багато) в загальному обсяз і ринково ї продукц ії незначна; 2) продукц і я однор і дна i не ма є близьких зам і нник і в; 3) входження на р и нок нових ф і рм блоковано; 4) споживач і не взаемод і ють м і ж собою; 5) існує повна поінформованість щодо ринкових цін, обсягів та попиту покупців. В і дпов і дно, ф і рма в умовах монопол ії зветься монопол і стом, а рынок, на якому д іє монопол іс т — монопольним ринком.

Практично монополією звуться також ринки i з порушеннями деяких i з вищезазначених умов.

Наприклад, монопол іс т може виробляти лише 80% галузевого обсягу, а 20% постачатимуть др і б ні виробники; також може бути посл аблена умова шодо в і дсутност і зам і нник і в. Ринок, де сурово виконуються всі зазначені умови називається чистою монополією(але на практиці її так само не існує як і досконалої конкуренції). [1. стр 94] 1.2 Причини виникнення монополій Об’єктивною основою монополізму є домінуюче положення фірми на ринку, що дозволяє їй проявляти вирішальний вплив на конкуренцію, підвищувати ціни і знижувати обсяг виробництва, ускладнювати доступ на ринок іншим фірмам.

Продавець має моноп-ольну владу, якщо він може підвищувати ціни на свою продукцію шляхом обмеження випуску цієї продукції. Підтримці монопольної влади сприяють вхідні бар’єри, які бло-кують входження у монополізовану галузь завдяки чинникам, що створюють несприят-ливі умови для фірм-новачків порівняно з фірмою яка вже працює в галузі. Серед основ-них типів бар ’ єрів можна виділити такі : 1) Виняткові права отримані від влади. Так органи влади зазвичай надають право монополії на надання транспортних послуг, послуг зв ’ язку, а також комунальні послуги. В багатьох випадках влада сама ж і керує монополіями. 2) Патенти і авторські права, які забезпечують винахідникам нових продуктів або творів мистецтва виключні права, щоб продавати або надавати ліцензії, які б дозволяли користуватись цими винаходами. Але патенти і авторські права можуть забезпечувати монопольні позиції тільки на обмежену кількість років. Після закінчення строку дії патенту монопольні права на винахід зникають. Коли яка-небудь фірма випускає товар не придбавши патенту її можуть примусити припинити продаж за рішенням суду. Так, наприклад, в 1985р. федеральний суд постановив, що “ Кодак корпорейшн ” порушила сім патентів, виданих фірмі “ Поларойд корпорейшин ” , виготовляючи з 1976р. фотоапарати миттєвої зйомки. Коли була видана постанова суду, компанія “ Кодак ” , на долю якої приходилось 25% річних продажів фотоапаратів миттєвої зйомки, змушена була припинити виробництво цих фотоапаратів. 3) Монопольне володіння всім обсягом пропозиції окремого ресурсу . ” De Beers ” має монопольну владу на ринку алмазів завдяки її контролю над продажем 85% необроблених алмазів, придатних для виготовлеання коштовностей. 4) Економія на масштабі виникає тоді, коли одна фірма виробляє продукцію з меншими витратами, чим це було б можливо, якщо б ринок обслуговувався двома чи більшою кількість фірм. 5) Н едоброс о в і сна конкуренц і я. Деяк і ф і рми-монопол і сти застосовують методи боротьбу з конкурентами, як і не т іль ки не в і дпов і дають кодексу чест і пі дпри є мця, а й у більшості випадків заборонен і законом. Це може бути тиск на постачальник і в сировини, профс пі лки, банки, переманювання пров ід ного персоналу, ц і нова в і йна з метою банкрутства конкурента тощо. Однак виявити порушника закону та застосувати до нього в і дпов і дне покарання досить складно. На основі вище сказаного можна зробити такі висновки про причини виникнення монополій: 1) через процес концентрації виробництва, коли підприємства замість введення між собою всеможливої конкурентної боротьби укладають між собою угоди, тобто обєднують капітал. 2) на основі централізації виробництва і капіталу.

Централізація виробництва - це збільшення масштабів виробництва продукції в результаті обєднань кількох підприємств в одне із загальним управлінням.

Централізація капіталу - це збільшення розмір ів капіталу внасоідок обєднання раніше самостійних капіталів. 3) вн а слідок дій держави, спеціальних або навмисних її кроків. 4) по ява акціонерної капіталістичної власності, коли індивідуальна приватна власність перетворюється на гальм а розвитку продуктивних сил. Вон а виникає в результаті злиття, обєднання декількох капіталістів. 2. Історія виникнення монополій в Україні і світі. Історія монополій сягає сивої давнини.

Згадку про неї знаходимо вже у стародавнього філософа Аристотеля. Він відносить її до “ мистецтва наживати майно ” . [3.стр 397] Англійський філософ Т. Гоббс описує монополії,створені ще феодальною державою для зарубіжної торгівлі. Він їх називає корпораціями, зазначаючи, що “ метою подібної корпорації є збільшення прибутків шляхом монопольного права купівлі і продажу”. [4. стр180 ] Монополістичні тенденції у різних формах і неоднаковою мірою проявляються на всіх етапах розвитку ринкових процесів. Проте їх новітня історія починається у другій поло-вині 19 ст.Їх виникнення було пов’язано з такими процесами в суспільстві, як збільшення акціонерної власності, нова роль банків, концентрація виробництва і капіталу, еволюція форм капіталістичних об’єднань. Всі ці процеси прискорили розвиток монопольного господарства.

Методи концентрації і централізації капіталу, які використовувались в 19 ст., не забезпечували достатньої концентрації капіталу для ефективного виробництва.

Концентрація виробництва, створення нових великих заводів і фабрик потребувалирозширення кордо-иів капіталістичної власності. Шляхи такого швидкого розширення існували давно, але лише під впливом бурхливого зростання продуктивних сил вони отримали широке розповсюдження і вирішальне значення. Це, в першу чергу, акціонерна форма організації компаній.

Важлива сторона розвитку монополій пов’язана з новою роллю банків. Збільшення концентрації виробництва постійно посилювало необхідність розширення ролі банків, змушуючи промислові компанії шукати з банками контактів для отримання довготер-інових позик. Це призвело до перетворення банків у всесильних монополістів.

Важливою формою створення галузевих та міжгалузевих монополістичних союзів була система участі. Суть її полягає в тому, що при акціонерній формі організації, компанія належить власнику контрольного пакету акцій. Якщо власником контрольного пакету є інша компанія, то вона тим самим отримує право керувати своєю “ дочірньою ” компанією. У США процеси акціонування, концентрації виробництва i капіталу прискорилися після кризи 1873 р. Кількість підприємств збільшувалась повільніше, ніж вартість їхньої продукції. Так, в обробній промисловост і за 1900 — 1913 рр. зростання становило в і дпов і дно 130 i 210 %. У 1914 р. акц і онерн і товариства становили 28,3% в ci х пі дприємств, а в и пускали 83,2% промислово ї продукц ії , на них працювало 80 % робітників. У 1910 р. пі дпри є мства за обсягом виробництва под і лялися на невелик і (до 20 тис. дол.) — 67,2%, середн і ( від 20 до 100 тис. дол.) — 21,3 %. Великі (100 тис. дол. i більше) — 11,5% корпорацій, вартість продукції яких була понад 1 млн дол., виробляли міді — 99%, свинцю— 92 % , прокату — 91, чавуну — 85,8, автомоб і л і в, с і льськогосподарських машин, продукц ію х і м і чно ї , електро - техн і чно ї , текстильно ї галузей — 50, переробляли м'яса — 80%. Монопол і зац і я розпочалася з виникненням зал і знично ї i мп epi ї Вандерб і льта.

Першою формою монопол і стичних об'єднань були пули (або картел і) , як і встановлювали ц і ни, розподіляли замовлення та прибутки. У 1866 р. виник соляний пул у штат і М і ч і ган, у 1870 р. — Чиказький пул, який контролював зал і зничн і перевезення. Пан і вною формою монопол і й спочатку в легк і й, пот і м у важк і й промисловост і стали трести.

Першим з них був нафтовий трест Рокфеллера 'Стандарт ойл Компан і ”, утворений у 1870 р. У 90-х роках пров і дна роль у монопол і зац ії промисловост і , транспорту, банків перейшла до холдинг-компан і й та концерн і в. У 1901 р. в США нал і чувалося 440 трест і в з загальним ка пі талом 20,3 млрд дол.

Одночасно в і дбувалас ь монопол і зац і я банк і в. У 1890 р. у Нью-Йорку було 64 банки, що волод і ли кап і талом 302 млн дол., у 1900 р. — 58, ка пі тал яких зб і льшився до 548 млн дол. І нтенсивно, внасл і док злиття банк і вського та промислового кап і тал і в, формувався ф і нан - совий ка пі тал. Найб і льшими американськими монопол і ями були групи Рокфеллера (контролювали 95% американського видобутку нафти i 90% її експорту, промислов і п і дпри є мства, банки, зал і зниц і ), Моргана ('Юнайтед Стейтс Ст і л', що монопол і зував виробництво 2/3 стал і , трести в с і льськогосподарському машинобудуванн і , торговому пароплавств і ; електро - техн і чна корпорац і я 'Дженерал електр і к', пі дпри є мства зв'язку, м і ського транспорту, страхов і компан ії ), Пенс і льванська група, група Вандерб і льта, групи Гульда, Гарримана, три автомоб і льн і корпорац ії : 'Форд', 'Дженерал моторс', 'Крайслер' та фі нансов і групи Рокфеллера та Моргана контролювали 112 банков. У Н і меччин і активн и й розвиток акц іо нерно ї власност і (грюндерства) почався з буд і вництва зал і зниць у 70-х роках XIX ст. У 1870 р. І снувало 418 акц іо нерних товари - ств, за пер іо д 1871 — 1872 рр. з'явилося 978 нових з акц іо нерним ка пі талом 2,8 млрд марок.

Процес монопол і зац ії охопив yci галуз і промисловост і, навіть ті, які в інших країнах залишились полем для конкуренції (виготовлення відривних календарів) .[5] На в і дм і ну від США, монопол ії об' є днували б і льшу к і льк і сть пі дпри є мств (к і лька сотень), і снували у форм і картел і в i синдикат і в. У 1879 р. ї x к і льк і сть становила 14, в 1900 р. — 300, перед першою св і товою в і йною к і льк і сть ї x зросла в 2 рази. У к і нц і 90-х рок і в XIX ст. — на початку ХХ ст. з'явилися перш і трести: електротехн і чн і корпорацй АЕГ i товариство 'Ci м e н c'. І нтенсивно формувався ф і нансовий ка пі тал. У 1913 р. ic н yвало 1850 банк і в; 9 берл і нських банк і в контролювали 85 % банк і вського кап і талу (11,3 млрд марок). До таких банк і в належали Н і мецький (ка пі тал 3 млрд марок i контроль за 87 банками), Дрезден - ський, Дармштадтський банки, о бл і кове товариство (власний ка пі тал 300 млн марок), ї хн ій прибуток в 1895 — 1900 рр. становив 38,6 — 67,7% щор і чно. Н і мецьк і банки вкла - дали ка пі тали в основному в промислов і сть. Так, 6 берл і нських банк і в контролювали 751 пі дприемств. У Великобритан ії ще на початку 60-х рок і в XIX ст. було 639 акц іо нерних корпорац і й. Проте перші монопол ії виникли лише в к і нц і 80 - 90-х рр. XIX ст. У 1888 р. виник Солян и й союз, що контролював 90% продукц ій . В 1894 - 1896 рр. у Шотланд ій утворилося моно - польне об' є днання з виготовлення труб.

Поступово монопол ії з'явилис ь в х і м і чн і й, трубо - прокатн ій , в ійськовій промисловост і , суднобу дуванні , на транспорт і . В 1913 р. у Велико - британ ії ї х нал і чувалос ь 93. Отже, формування монополи ї розпочалося пізніше , н ї ж в США та Н і меччин і та зд і йснювалося пов і ль ні ше. В основному вони об' є днували 30 - 50 ф і рм.

Контроль над галузями був практично в і дсутн і й.

Найменше монопол і й було в легк і й i ви добувн і й промисловост і . За темпами монопол і зац ії банк і вський ка пі тал випереджав промисловий. У 80-х роках XIX ст. к і лькість приватних банк і в зменшилася до 172, а к і льк і сть акц іо нерних досягла 91. Депозити в банках за 1880 - 1908 рр. зросли в 2,8 раза, їм належало 25% в ci х ц і нних паперів св і ту. В 1913 р. 12 банк і в на чол і з Англ і йським зосередили 70% всього c вітовог o ка пі талу.[ 6. стр.160-162 ] В Україні перші монополії почали зароджуватись в кінці 19 на початку 20 ст., поява яких сприяла розвитку економіки. Як і у всьому світі поява монополій була пов’язана з зростанням концентрації виробництва і капіталу.

Переломним моментом процесу зростаючої концентрації була економічна криза 1900-1903рр. Вона безпосередньо призвела до краху сотень невеликих і слабких підприємств та створенню ряду великих монополістичних об’єднань.

Важливим фактором у монополізації промисловості було створення у 1904р. синдикату “Продвугілля”, який об’єднав майже весь видобуток і продаж кам’яного вугілля в Донбасі. Це був один з найбільших синдикатів в Російській імперії, до якого входило 18 акціонерних товариств, які зосереджували 75% видобутку всього вугілля в Донбасі. У 1902р. в Україні було засновано найбільший у металургії завод ”Продамет”, що об’єднував 12 металургійних заводів, які виробляли 2/3 усього заліза і сталі Пд. України. У харчовій промисловості найбільшим був синдикат “Цукрозавод”, який об’єднував 90% усього виробництва галузі, підприємці навмисно вивозили частину цукру за кордон, тим самим підтримуючи високі ціни на нього в Україні. Ще у харчовій промисловості існували синдикат “Дріжжі”, соляна монополія, тютюновий трест.

Монополії охопили своєю діяльністю й інші галузі народного господарства.

Напередодні першої світової війни в Україні вже не було жодної важливої галузі промисловості, щоб не була монополізована. Усі монополістичні об’єднання, що діяли в Україні мали не регіональне, а загальноімперське значення [ 6.стр.486 ] 3. Види монополій. 3.1. Адміністративна, природна, економічна монополії Протягом всієї історії розвитку монополій, вони були представлені різними видами, які можна класифікувати за такими ознаками : 1) За причиною виникнення. За такою ознакою можна виділити три основні види монополій – природна, адміністративна, економічна.

Природна монополія виникає внаслідок об'єктивних причин. Вона відбиває ситуацію, коли попит на даний товар чи послугу найкраще задовольняється однією або кількома фірмами. В її ocнові — особливості технологій виробництва й обслуговування споживачів. Тут конкуренція неможлива або небажана, бо при входжені в галузь інших фірм, витрати на виготовлені продукції зростуть.

Причиною є економія від маштабу – чим більше вироблено продукції, тим менша її вартість.

Прикладом можуть служити енергоза-безпечення, телефонні послуги, зв'язок, трубопровідний транспорт i т. д. У цих галузях існує обмежена кількість, якщо не єдине національне підприємство, і тому, природньо, вони посідають монопольне становище на ринку. Ліквідація чи розукрупнення таких мо-нополій економічно недоцільно.

Найвища ефективність функціонування галузі забезпе-чується лише за умови наявності одного виробника чи дистрибьютора (розподільника) . Адм і н і стративна монопол і я вииика є внасл і док д і й державних o рганів . 3 одного боку, це н адан н я окремим ф і рмам виключного права на виконання певного роду д і яльност і . Так голландськ і й та англ і йськ і й Ост -І ндським компан і ям на початку 17 ст. державою було надано ви й няткове право на торговлю з І нд ією . 3 другого боку, це органюзац і йн і структури для державних пі дпри є мств, коли вони об' є днуються і п і дпорядковуються р і зним главкам, м і н і стерствам, асоц і ац і ям. Тут, як правило, групуються пі дпри є мства однієї галу зі Вони виступають на ринку як є диний гос п одарський суб' є кт i між ними в і дсутня конкуренц ія . Економ і ка колишнього Paдянського Союзу належала до найб і льш моноп олі зованих у c віті . Дом і нуючою там була с а ме адм і н і стративна монопол і я, п epe дусім монопол і я всесильн и х м іні стерств i в і домств. Б іл ьше того, іс нувала абсолютна монопол і я держав и на орган і зац і ю й управл і н н я еконо - м ік ою, яка базувалас ь на пануюч і й державн і й власност і на засоби виробництва.

Найпоширен і шою є економ і чна монопол і я. Саме про не ї і тиме головним чином мова дал і. Її п оява зумовлена економ і чними причинами, вона вироста є на баз і законом і рностей господарського розвитку. Й деться про пі дри є мц і в, як і зум і ли завоювати монопольне становище на ринку. До нього ведуть два основн і шляхи.

Перший полягае в yc піш ному розвитку пі дпри є мства, пост ій ному зростанн і його масштаб і в шляхом концентрац ії кап італу.

Другий—набагато швидший—базуеться на процесах центральзац ії ка пі тал і в, тобто на добров і льному об' єднанні або поглинан ні переможцями банкрут і в. Тим чи іншим шляхом або по є днуючи обидва, пі дпри є мство досяга є таких масштаб і в, коли почина є дом і нувати на ринку. Воно переходить в іншу категор ію пі дпри є мств: з розряду «статист і в», що не грают ь і стотно ї рол і i кожне зокрема не може вплинути на загальну ситуац і ю, до розряду «сол і с ті в», як і фактично роз і грують ринковий «спектакль». [ 7. стр178 ] 3.2 Картель, синдикат, трест, концерн. 2) За формою об’єднання капіталу монополії поділяють на трести, синдикати, картелі, багатогалузеві концерни.

Картель – це об’єднання декількох підприємств однієї галузі виробництва, учасники якого зберігають свою власність на засоби виробництва і вироблений продукт, промис-лову і комерційну самостійність, і домовляються про частку кожного в загальному об’ємі виробництва, цінах, ринках збуту. Існує багато міжнародних картелів. Найвідоміший з них – це картель Організації стран експортерів нафти ( ОПЕК ). Він намагається регулювати випуск нафти його членам, з метою контролювати ціну, щоб максимізувати групові прибутки.

Синдикат — це об'єднання ряду підприємств однієї галузі промисловості, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва, але втрачають власність на виготовлений продукт, а значить, зберігають виробничу, але втрачають комерційну само-стьйність. У синдикат і в збут товарів зд і йсню єт ься загальною збутовою конторою. Б і льш складн і форми монопол і стичних об' є днань виникають тоді , коли процес моно - пол і зац ії поширю є ться і на сф еру безпосереднього виробництва. У цьому випадку вин икла є необх і дн і сть об' є днання у межах одн ієї корпорац ії посл і довних, вза є мопов'язаних виробництв к і лькох галузей промисловост і , тобто вертикальн і й і нтеграц ії , або комб і нування.

Наприклад, у межах велетенських автомоб і льних корпорац і й можуть об' є днуватися пі дпри є мства, що видобувають сировину, виплавляють сталь, виготовляють автомоб і л і та i н . На ці й основі виника є така б і льш висока форма монопол і стичнх об' є днань, як трест. Трест — це об' є днання ряду пі дпри є мств одн ієї або дек і лькох галузей промисловост і , учасники якого втрачають власн і сть на засоби виробництва i виготовлений продукт, виробничу i комерц і йну самост і йн і сть, тобто об' є днують виробництво, збут, ф і нанси, управл і ния, а на суму вкладеного ка пі талу власники окремих п ідп ри є мств отримують акц ії тресту, як і дають їм право брати участь в управл і н ні i привласнювати в і д п ов і дну частку прибутку. За допомогою механ і зму м і кгалузево ї конкуренц ії та переливан н я ка пі тал і в вертикальна і нтеграц і я переростае у диверсиф і кац і ю, яка є процесом проникнення кап і талу т ієї чи іншої монопол ії у галу зі , як і безпосередньо не пов'язан і з основною сферою їх д і яльност і . Якщо диверсиф і кац і я зд і йсню є ться на основі концентрац ії ка пі талу, то проникнення монополи ї в і ншу галузь промисловост і зд і йсню є ться за рахунок внутр і шнйх нагромаджень кап і талу, коли цей процес в і дбува є ться на основ і центра лі зац ії кап і талу, то орган і зац і я виробництва в ін ших галузях зд і йсню є ться шляхом ку пі вл і акц і й, «систем и участ і ». На основ і диверсиф і кац ії виника є така сучасна основна форма монопол і стичних об' є днань, як багатогал у зевий концерн . Останн і й є об' є днанням десятк і в i нав і ть сотень п і дпри є мств р і зних галузей промисловост і , транспорту, торг і в лі , учасники якого втра - чають влас ні сть на засоби виробництва i виготовлений продукт, а головна ф і рма зд і йсню є над і ншими учасниками об' є днання ф і нансовий контроль. Серед 500 на й могутн і ших монопол і й СШ А понад 90 % і снують у форм і багатогалузевих концерн і в. Лише 5 % серед цих г і гантських корпорац і й в и пускають однопроф і льну продукц і ю, а переважна б і льш і сть ї х ма є у своему склад і у середньому пі дприемства 11 галузей, а найб і льш могутн і моно - пол ії — до 30 - 50 галузей. У 60-т і роки у США i деяких інших кра їн ах почали зростати конгломерати, тобто монопол і стичн і об' є днання, як і утворилися шляхом поглинання прибуткових р і зногалу - зевих пі дпри є мств, як і не мали виробничо ї та техн ічної с пі льност і . [ 7. стр183 ] 3.3 Прості, дискримінуючи, монопсонії, двосторонні монополії. 3) За своїм становищем на ринку, монополії можна поділити на : Прості монополії. Монополіст, що намагається отримати максимальний прибуток, буде намагатися встановити таку ціну і таку кількість товару, які будуть сумісні з вимогами попиту на цей товар, з його кривою витрат. Він роздивляється попит як еластичний. Якщо він підніме ціну, то загубить частину своїх клієнтів; якщо зменшить ціну, то продасть більше. Поведінку монополіста легко пояснити. В умовах досконалої конкуренції продавець може збільшити кількість продаваної продукції, не викликаючи зменшення ціни; продаж додаткової одиниці продукції додає до загального доходу ціну продажу цієї одиниці, і в цих умовах граничний дохід дорівнюватиме ціні продажу. При монополії будь-який додатковий продаж призводить до зниження ціни, що відображається на всіх інших проданих одиницях товару. Таким чином отриманий моно-полістом доход менший за суму доходів, втрачених внаслідок зменшення цін на інші одиниці товару.

Наприклад : продавець міг продати 7 одиниць товару по 50 гр. але, щоб продати восьму одиницю йому необхідно було б знизити ціну до 49 гр. Але восьма одиниця не принесе йому 49 гр., так як 7 попередніх одиниць будуть тепер продаватись по 49 гр., що означатиме втрату 7 гр. Таким чином граничний дохід за восьму одиницю становитиме лише 42 гр. Але монополіст коли він встановлює ціну повинен також передбачити небезпеку того, що може з’явитись при появі конкурентів в цій галузі, де він домінував поки один. Тому монополіст буде намагатись встановити таку ціну, яка була б йому вигідна і забезпечувала прибуток на довгостроковий період, уникаючи того, щоб ця ціна могла вплинути на появу конкурентів.

Дискримінуючі монополії. Дискримінація виникає тоді коли монополіст протягом одного періоду пропонує покупцям один і той же товар за різними цінами.

Зрозуміло що дискримінація може відбуватися тоді коли продавець контролює ринок. Три основних типи дискримінаційно монополіїї : 1) особиста: наприклад, лікар встановлює різні гонорари в залежності від рівня доходів його хворих, або місця в театрі коштують найдорожче в партері а ніж в інших місцях залу. В цих випадках Д складається у врахуванні структури попиту і в вилученні споживчої ренти. 2) Матеріальна : вона базується на використанні продаваних товарів і послуг.

Наприклад, встановлюється різний тариф для використання електрики в промисловості і побуті, для професійного і власного транспорту. 3) Географічна.

Продавець враховуючи відстань між містами, різні транспортні витрати, встановлює різні ціни.

Монопсонії. Цей вид монополії на ринку виникає тоді, коли велика кількість продавців має справу з одним покупцем.

Чистий монопсоніст – це єдина фірма на ринку, яка є покупцем ресурсу чи послуг, які пропонуються на цьому ринку.

Монопсоніст має владу, достатньою для впливу на ціну ресурсу, який закупає. Крива пропозиції послуг ресурса монопсоніста має зростаючий характер, тому монопсоніст може впливати на ціну ресурсу шляхом зміни його кількості. Двосторонні монополії – це така ситуація, коли на ринку існує один продавець і один покупець якогось товару чи послуги. Частіше така ситуація виникає на ринку труда, де профспілці працівників протидіє профспілка роботодавців. В умовах двосторонньої монополії продавець і покупець обумовлюють своє замовлення заздалегідь – вони обумовлюють як ціни так і кількість товару. Кожна з сторін хотіла б встановити умови найбільш вигідні для себе, але ризикуючи не отримати нічого, вони встановлюють ціни обмежені двома границями: верхнім – ціна яка позбавляє будь-якого прибутку покупця, нижнім – ціна яка позбавляє будь-якого прибутку продавця.. [ 8. стр 512-522 ] 3.4. Міжнародні монополії. · Існує ще особливий вид монополій, який не відноситься до жодної з цих класифікацій - міжнародні монополії. Економічною основою виникнення і розвитку міжнародних монополій є інтернаціоналізація господарського життя. Існує два різновиди міжнародних монополій.

Перший – транснаціональні монополії. Вони національні за своїм капіталом та контролем, але міжнародні за сферою своєї діяльності. Наприклад більша частина виробленої потужностей та збуту організацій швейцарського харчового концерну “ Нестлє ” знаходиться в інших країнах. І тільки 2-3% всього обігу припадає на Швейцарію.

Другий різновид – власне міжнародні монополії. Особливість міжнародних трестів та концернів – міжнародний розподіл акціонерного капіталу.

Наприклад: англо-голандський хімічно-харчовий концерн “Юнілевер”, німецько-бельгійський трест “Агфа-Геверт”. Їх кількість невелика, оскільки об’єднання капіталу з різних країн супроводжується великими труднощами : різниця в законодавстві країн, подвійний податок тощо.

Основні форми об’єднання: започаткування монополіями різних країн спільної компанії у формі самостійно існуючого тресту чи концерну; придбання однією монополією частки контрольного пакету акцій іноземної монополії; безпосереднє злиття активів фірм різних країн; об’єднання фірм різних національностей шляхом “квазізлиттів”. Останнє відбувається шляхом обміну акціями між фірмами, які зберігають юридичну незалежність. Об’єднання такого типу є найбільш популярною формою створення міжнародних трестів та концернів. 4. Антимонопольне законодавство. 4.1. Причини антимонопольного регулювання. Як ми можемо бачити – протягом всього розвитку монополій вони мали різні форми, вони і досі продовжують еволюціонувати. Але що було незмінним весь цей час так це те, що одразу після того як з’явились перші монополії, держави почали проводити антимонопольну політику, це було пов’язано з тим, що м онополізація ринків у 6ільшості випадків не відповідає інтересам суспільства з економічних і соціальних міркувань. Ми вже зазначали, що при наявності монопольної влади фірми завищують ціну порівняно з ефективною ціною на рівні граничної вартості, скорочують обсяги виробництвапорівняно з ефективним обсягом, тому що у монополістів відсутній конкурентній стимул для виробничої ефективності. Для монополістичної фірми мінімізація вартості виробництва не є необхідною умовою максимізації прибутку, що не стимулює ефективного витрачання pecypci в i не вимагає необхідності економії на масштабі. Р і зниця м і ж фактичною та м і н і мально можливою варт і стю виробництва означае так звану Х-неефективн і сть (або технолог і чну неефективн і сть). При анал і з і вартост і виробництва в традиц і йн і й теор ії вважа є ться, що ф і рма оперу є з крив и ми м і нмально можливо ї вартост і . Внасл і док монопольно ї влади ф і рма ма є крив і вартост і , що, як правило, розташован і вище, н і ж це мінімально можливо; тому виникае неефективне використання pecypci в , ї хня продуктивн і сть зменшу є ться. На монопол і зованих ринках втрачаються чист і вигоди для сус пі льства пор і вняно з конкурентними ринками, зменшу є ться сус пі льний добробут, зроста є нерівність доходів за рахунок монопол і стичного прибутку. [ 1. стр 122 ] Ще однією причиною монопольного регулювання є те, що м онопол і я веде до гальмування науково-техн і чного прогресу.

Послабивши натиск конкуренц ії , монопол і я створю є штучні передумови для стримування запровадження у виробництво техн і чних новинок, спов іл ьнення нововведень.

Монопольне становище i вигоди, що з нього випливають, послаблюють стимули до пост і йного вдосконалення виробництва, до зростання ефективност і . Ti ефекти, як і звичайно досягаються шляхом рац і онал і зац ії , монопол і я може досягти «дешевше» — використовуючи свою «прив і лейовану» позиц і ю. Це зовс і м не означа є зупинку науково-техн і чного прогресу. В сучасному світі i монопол істам не забезпечу є ться спок і йне життя, їм пост і йно доводиться вступати у конкурентну боротьбу, захищаючи сво ї позиц ії . Це змушу є шукати шляхи зниження витрат виробництва, у тому числ і через удоско н ален н я техніки та технолог ії . Але сама можлив і сть уникнути конкуренц ії , щоденно ї гонитви за л і дерством у науково-техн і чному пргресі використовуеться у зручних ситуациях i приводить до упов і льнення економ іч ного розвитку. Найб і льш шк і дливою у цьому план і є адм і н і стративна монопол і я. Тут у ро лі монополист і в здеб і льшого виступають в і дста лі технично та економ і чно пі дпри є мства.

Монопол і зац і я спричиня є деформац і ю господарських зв'язк і в i процес і в. Зам і сть народно - господарського оптимуму створю є ться структура, яка в і дпов і да є завданню оптим і зац ії монопольних прибутк і в. Ма є м і сце неправилний розпод і л доход і в: виникають «незаслужен і » прибутки монополист і в. Через це в і дбуваеться неправильне розм і щення pecypc ів , зд і йснюються хибн і і нвестиц ії . Кр і м того, монопольн і угоди на зра з ок картельн и х можуть сприяти збереженню економ і чно слабких пі дпри є мств, вид і ляючи ї м в і дпов ід н і ко ш ти i встановлюючи ц і ни на високому рівні . Вони фактично консервують нежитт є здатн і п і дпри є мства. Отже, монопол і стична деформац і я економ і ки знижуе її ефективн і сть i продуктивност і . Американсьий досл і дник Ф. Шерер оц і ню є втрати в і д монопол і стичного нерац і онального розпод і лу pecyp сів у 0,5 — 2,0 5 валового нац і о-ального продукту США. [ 7. стр 191 ] Доведено, що монопол і я зумовлю є застой та загниван н я господарсьного механізму , парал і зу є конкуренц і ю, загрожу є нормальному ринку. П. Самуельсон, зважуючи позитивн і та негативн і риси і на с л і дк и монопол ії , робить однозначн и й висновок: «це економ і чне зло». [ 10. стр 110 ] Нарешт і , монопол ії створюють певну пол і тичну небезпеку для сусп і льства, коли зд і йснюють неправомірний тиск на уряд у пошуках п і льг. Цьому є багато приклад і в і в і стор ії розвинутих кра ї н, і сьогодн і , в кра ї нах з перех і дною економ і кою. До реч і , цей пол і тичний тиск у вигляд і витрат на лоб і ювання, забезпечення юридично ї п і дтримки ф і рми є одн іє ю і з причин зб і льшення вартост і виробництва у монопол і ст і в.

Щоправда, не в ci аргумент и у критиц і монопол ій є такими однозначними – існує багато аргументів “ за ” існування монополій. Так привласнюючи більші доходи монополісти можуть більше інвестувати, передусім в науково-технічні розробки, а це забезпечує вищу якість продукції. Зокрема, деяк і велик і корпорац ії досягли пан і вного становища на ринку завдяки виробництву продукц ії високо ї якост і , яка користу є ться значним попитом споживач і в. Крім того інколи п ри визначенн і монопольного становища і нколи недооц і ню є ться справжня конкуренц і я, адже врахову є ться лише внутр і шньогалузева конкуренц і я. Але і снуе ще й м і жгалузева та і ноземна конкуренц ії , що послаблюють реальну ринкову владу монопол і ст і в. Деяк і галуз і мають спадну варт і сть виробництва (природн і монопол ії ), i в них неможлива конкуренц і я з об'ективных причин. І в такій ситуації існування декількох фірм в одній галузі було б невигідним. Окрем і аргумент и на корысть монопол і й не зн і мають у ц і лому проблемы обмеження конкуренц ії з боку монопольних утворень. Тому, для того щоб перешкодити деструктивним силам монополізації проводиться антимонопольна політика – втручання влади в роботу ринково ї системи з метою пі дтримки конкуренц ії , тобто з метою п і двищення ефективност і економ і ки. Таке втручання необхідно для : - забезпечення балансу інтересів споживачів і підприємств - стимулювання підприємств к зменшенню витрат, підвищення якості обслуговування, підвищення ефективності інвестицій - створення умов для забезпечення конкуренції 4.2 Історія виникнення антимонопольного законодавства.

Найголовнішою сферою антимонопольної політики є антимонопольне законодавство, яке являє собою пакет законів, що забезпечують підтримку Державою балансу між конкуренцією та монополією, встановлення офіційних правил гри на ринку .Батьківщина його є США, де в 1890 році було прийнято Закон Шермана. Цей закон являється ядром антитрестовської /антимонопольної політики в економічному житті США. Федеральний уряд США завдяки цьому закону мае право подавати позов до суду на фірми та ділові підприємства. У 1919 році було прийнято ще один законодавчий акт – Закон Клейстона, основні положення якого декларували - заборона практично усіх форм дискримінайіі у ціновій політиці - ввод обмеженнь на реалізацию та продаж товарів з вимушеним асортиментом - -заборона злиття фірм за рахунок придбання акцій конкурентів, якщо такі діі приводять до зменшення конкурентної боротьби [ 11. стр 57 ] -заборона сумісництва посад у радах директорів різних фірм та ділових підприємств., Водночас з цим законом Клейтона Конгрес США ратифікував закон про Федеральну Торгову комісію, який доповнював закон Клейтона.Цей факт давав Федеральній торговій Комісіі США повноваження вирішувати у кожному конкретному випадку факти присутності порушеннь антимонопольного законодавства.

Значення цього органу лежить у створенні незалежного від монопольних структур інститута, що має прово позову до суду. В Є вроп і перш і законодав чі акти проти монопол і й з'яв ились лише у 30-х роках ХХ ст. (Бельг і я i Голланд і я — у 1935 р., Дан і я —, у 1937, ФРН — у 1957 р.). У Велікобрітаніі діє закон про справедливу торгівлю та закон про обмеження у торгівлі. У Франціі – закон про конкуренцію, закон про контроль над економічною концентрацією та положення про ціни, у Німеччині – закон проти обмеження конкуренціі та інш. Ц i закон и порівняно з американськими є б і льш л і беральними. Вони мають на мет і встановлення законодавчого контролю за картельними угодами. У 80-т і роки антимонопольн і закони були прийнят і також у ряд і кра ї н Африки (Кен і я та Танз анія). Що стосується України, то перший анти монопольний закон в нащій країні з’явився у 1992 році – Закон “ Про обмеження монополізму та недо-пущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності ” . 4.3. Сучасне антимонопольне законодавство. К онкуренц і я i антимонопольна практика регулюються сьогодн і i на м і жнародному ринку . Так у Римському договоpi, що заклав пі двалини Є вропейського Економ і чного С пі втовариства, статт і 85 і 86 теж забороняють монопол і стичн і угоди та створення монопол і й. Вони є також об' є ктом м і журядових договор і в, регулюються документами комісії ООН з питань промисловост і i торг і вл і (ЮНКТАД) та і н. [ 7. стр 200 ] В урядових структурах створен і спец і альн і органи, які повинн і в проваджу вати в життя антимонопольну п ол і тику, наглядати за дотриманням прийнятих законодавчих акт і в. Що стосується України, то перший антимонопольний закон у нас в державі був прийнят у 1992 році – закон “ Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності ” . Згідно з цим законом з ловживаннями монопольним становищем вважаються: 1) обмеження або припинення виробництва, а також вилучення з обороту товарів, можуть призвести до створення дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін; 2) відмова від реалізації чи закупівлі товару при відсутності альтернативних джерел постачання або збуту, що с творення дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін 3) інші дії, що призвели або можуть призвести до створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) інших суб'єктів господарювання; 4) встановлення дискримінаційних цін на свої товари, що обмежують права окремих споживачів; 5) встановлення монопольно низьких цін на свої товари, що призвело або може призвести до обмеження конкуренції. За порушення закону передбачаються такі норми покарання як стягнення штрафу, вилучення незаконно отриманого прибутку, відшкодування збитків. Якщо виявляється що підприємство є монополією, то антимонопольний комітет може назначити примусовий поділ підприємства (крім тих випадків, коли не можлива територіальна відокремленість підприємства). [ 12 ] Взагалі в світі існує два основних напрямка реалізаціі антимонопольного закона,спрямованого проти змови компаній: А) судово-законодавче, пов”язане з судовим переслідуванням та покаранням у вигляді санкцій, штрафів,мирового узгодження, тюремного ув”язнення від 4-х годин до 2-х років: Б) адміністративне, коми спеціальні органи вимагають від компаніі відміни антизаконних рішеннь. [ 11. стр 59 ] І хоча характер та конкретний зміст антимонопольного законодавства у різних країнах має свої особливості, але можливо виділити загальні для усіх країн основи цього законодавства: - охорона та заохочення конкуренції: - контроль над фірмами, що займають положення на ринку: - контроль за цінами: - захист інтересів користувачів: - захист інтересів та сприяння розвитку середнього та мілкого бізнесу.

Сучасне антимонопольне законодавство має два рпинципових напрямки - контроль за цінами та контроль за злиттям компанії. Злит т я — це об' є днання двох або б і льше ф і рм при згод і власник і в об’ є днати ї хн і ка пі тали у власн і сть одн ієї ново ї ф і рми. Розр і зняють горизонтальне, вертикальне та конгломератне злиття.

Горизонтально злит т я — це злиття ф і рм, як і конкурують на одному й тому ж ринку.

Ввртикальне злиття — це злиття ф і рм, як і пов'язан і стосунками 'постачальникпокупець'. Кон г ломератне злиття — це злиття ф і рм, як і д і ють на р і зних ринках, що не перетинаються (тобто продукц і я на цих ринках не є зам і нниками). Част і ше обмежуеться горизонтальне злиття (у СШ А найриклад, при використанн і обмежень застосову є ться і ндекс Герф і ндаля — Г і ршмана, який зростае при горизонтальному злитт і ф і рм). Вертикальне злиття, з одного боку, може нав і ть в і татися, тому що веде до зниження трансакц і йних витрат, з і ншого — угода про таке злиття може м і стити д ії , як і обмежують конкуренцпо, що стае предметом розгляду владних антимонопольных орган і в. Фіксація цін — це спроба к і лькох ф і рм об' є днатися з метою встановлен ня певно ї ц і ни на товар або послугу. Як правило, ф і ксу є ться або ц і на, яка є завищеною, тобто монопольною (на зразок картельних угод), або така, що обмежуе появу нових конкурент і в.

Останне асоц і ю є ться і з граб і жницьким ц і ноутворенням — встановленням ц і ни нижче р і вня вартост і . І ншою неформальною ознакою граб і жницько ї цни є встановлення її на такому низькому р і вн і , що це ма є сенс т і льки для виштовхування слабших суперник і в з ринку. Б і льш сучасним у св і т і вважа є ться такий п і дх і д до антимонопольного законодавства i антимонопольно ї пол і тики взагал і , коли враховуються р і зн і ц і л і сусп і льства, скаж і мо, не лише висока ефективн і сть, але й справедлив і сть. Б і льше уваги повинно прид і лятися проблем і п і двищення сусп і льного добробуту, i зокрема добробуту споживач і в . 3 урахуванням альтернативних ц і лей пол і тики державна влада і нколи сама йде на обмеження конкуренц ії . Зокрема, можуть робитись винятки з антимонопольного законодавства для деяких учасник і в ринку (наприклад, для профсп і лок); можуть створюватись ле г альн і картел і — коли адм і н і стративними р і шеннями розпод і ля є ться ринок i обмежу є ться конкуренц і я; можуть прийматись закон и на зразок патентних, як і з певних м і ркувань обмежують конкуренц і ю. І снують погляди (наприклад, австр і йсько ї економ і чно ї школи), що неокласичне розум і ння ефективност і , яке обмежу є взаемови гі дн і добров і льн і угоди, є надто вузьким, оск і льки так і угоди є основн и м механ і змом координац ії в ринков і й економ і ц і . Тому вс і угоди сл і д вважати ефектйвними, бо вони спрямован і на кращу координацию економ і чних план і в учасник і в. Зв і дси, найефективн і шим є такий в і дкритий рынок, де кожний учасник ма є максимально в і льний доступ до ринково ї і нформац ії i широкий спектр можливого планування своix цін . Отже антимонопольна політика є предметом дискусій у багатьох країнах, а відповідна економічна теорія ще не набула завершеного вигляду. 5. Встановлення ціни монополістом та максимізація монопольного прибутку. 5.1. Попит на продукцію монополіста.

Практичну частину своєї роботи я б хотіла присвятити висвітленню такої проблеми як встановлення монопольної ціни та максимізація прибутку монополіста. Але спочатку я б хотіла висвітлити проблему вимірювання монопольної влади – розглянути показники на основі яких можна робити висновки є фірма монополією чи ні. Для цього використовуються р і зноман і тн і к і л ькі с ні показники.

Найпоширен і ший i найпрост і ший з них — це коеф ціє нт концентрац ії — в і дсоток сукупного галузевого в и пуску продукц ії , який забезпечу є певна к і льк і сть найб і льших ф і рм галу зі . Поширене вим і рювання коеф іціє нта концентрац ії для чотирьох та для восьми найб і ьших ф і рм. Для його обчислення визнача є ться ринкова частка кожно ї ф і рми — в і дсоток галузевого обсягу в и пуску, який ф і рма постача є на рынок за певний пром і жок часу (pi к ), а пот і м п і дсумовуються частки чотирьох (восьми) ф і рм з найвищим і ндив і дуальним коеф іціє нтом. І ндекс концентрац ії — величина недосконала, тому що він може бути однаковим i для ол і гопол ії зк і лькома близькими за обсягом в и пуску ф і рмами, i для галуз і з дом і нуючою ф і рмою, яка наближаеться до монопол ії . Чутлив і шим до виявлення таких в і дм і нних ситуац і й є і ндекс Герф і ндаляГр і шмана (Н), який для галуз і і з N ф і рмами визнача є ться за формулою де S, — ринкова частка ф і рми 'i' (i=1, 2, 3,..., N) у в ід сотках, причому [ 1. стр 124 ] Зокрема, для чисто ї монопол ії ( N =1) Н=10000, а для повно ї конкуренц ії Н може бути меншим за 1 (для N=20000 однакових за часткою ф і рм H=O.5). Зазначимо, що об' є днання ф і рм веде до зб і льшення галузевого і ндексу Н, отже, до поширення монопольно ї влади. В pa зі монопольно ї влади ринков і ц і ни перевищують граничну та середню варт і сть. Отже, ступ і нь монопольно ї влади можна визначити, якщо пі драхувати, наск і льки ц і ни Р перевищують р і вень гранично ї вартост і МС. Для цього варто скористатися ін дексом Лернера L (запропонований у 1934 р.): L = (P-МС)/Р (1) Зазначимо, що в умовах повно ї конкуренц ії L=O. Якщо врахувати, що граничну варт і сть не завжди можливо визначити, у формул і (1) МС можна приблизно зам і нити на середню варт і сть АС. To д i і ндекс Лернера визнача є ться як : Тому частка прибутку у виручц і вважа є ться показником ринково і влади ф і рми. Отже, для прибутк і в ін ших ф і рм і ндекс Лернера буде вищим, що означа є б і льшу монопольну владу. Для того, щоб перейти до питання про монопольне ціноутворення, розглянемо спочатку питання про попит на продукцію монополіста. Оскільки фірма-монополіст одноосібно задовольняє попит на ринку певної продукції, то виробник зустрічається безпосередньо з кривою ринкового попиту, що відрізняє монополіста від конкурентної фірми.

Сукупна виручка TR монополіста визначається за формулою TR = P * Q , де ціна залежить від обсягу попиту, попиту, P = a – b , виручка визначається за формулою: TR=R(Q)=P·Q=(a – b· Q)· Q = aQ – b Тоді середня виручка AR складає : , т обто збігається з ринковою ціною . Гранична виручка визначається як похідна від функції загальної виручки: Монополіст, як видно з мал.1., може приймати рішення щодо цін – встановити ціну на рівні визначатися тільки кривою попиту і складатиме може приймати рішення і щодо обсягів випуску. Мал.1. (а) попит на продукцію монополіста. Якщо підрахувати цінову еластичність попиту в різних (б) Зв’язок між еластичністю попиту і точках лінії попиту, згідно з відповідною формулою, то сукупною виручкою. виявиться, що: 1) у точці А попит має одиничну еластичність, Е = -1, 2) у точці В – буде абсолютно еластичним, 3) у точці С – абсолютно не еластичним, Е =0, 4)при обсягах випуску 0 Q еластичним, Е 5) при обсягах випуску Q -- нееластичним Звідси можна встановити залежність між MR, TR і еластичністю попиту.

Правда це питання фірма-монополіст розв’язує дещо інакше ніж конкурентна фірма.

Головна відмінність полягає в тому, що монополіст повинен прийняти рішення і щодо обсягу випуску, і щодо ціни, тоді як конкурентна фірма визначає лише обсяг.

Прибуток монополії як різниця між виручкою та загальними витратами виробництва визначається за формулою: Pr ( Q ) = TR ( Q ) – TC ( Q ). Із зростанням Q прибуток зростатиме, поки не досягне максимуму, а відтак почне зменшуватись.

Певний обсяг виробництва максимізує прибуток в тому випадку, коли приріст прибутку від додаткового збільшення Q дорівнює нулю. Тобто коли MR = MC – це є універсально необхідною умовою максимального прибутку. Отже для монополіста після знаходження оптимального обсягу, треба визначити оптимальну ціну. Для цього слід скористатися оберненою функцією попиту . Звідси матимемо - . Графічно розв’язок задачі ілюструє мал.2(а). Точка А відповідає умові MR = MC , її координата на осі обсягів означає монопольний обсяг . Далі знаходимо точку Е, яка відповідає обсягу . Тоді горизонтальна координата точки Е буде визначати оптимальну ціну . Сукупна виручка TR чисельно дорівнюватиме площі прямокутника . Тоді монопольний прибуток дорівнює площі прямокутника . Фірма-монополіст у короткостроковому періоді може мати економічні збитки, якщо навіть при виконанні умови максимізації прибутку вартість виробництва одиниці продукції перевищує її ціну. Тоді фірма може лише мінімізувати свої збитки. Цю ситуацію ілюструє мал.2(б). Умова беззбитковості має такий вигляд : = minAC . Точка Е визначає стан короткострокової рівноваги монополіста. Для того щоб підприємство не приносило збитків крива попиту на продукцію монополіста повинна перетинатися з кривою середніх витрат. Що стосується кривої пропозиції то для фірми-монополіста вона не існує. Це можна довести, якщо при незмінних кривих вартості підібрати нову криву попиту з таким нахилом, щоб відповідна їй крива граничної виручки перетиналась з кривою МС у тій самій точці А, що й крива MR і МС на мал. 2(а). Тоді обсяг залишиться без змін, а монопольна ціна буде іншою бо визначатиметься новою кривою попиту. Отже одному і тому ж обсягу пропозиції у умовах монополії можуть відповідати 2 різних ціни, що суперечить умовам функцій . Тому для фірми-монополіста крива пропозиції не визначається. 5.3. Монопольне ц і ноутворення; ц і нова дискрим і нац і я Ц і ноутворення за формулами MR = MC i визнача є точ ні умови максим і зац ії прибутку ф і рми-монопол і ста. На практиц і монопол і сти користуються принципом ц і ноутворення ' вартість плюс' — тобто ціна встановлю є ться на р і вн і гранично ї вартост і МС плюс певна надбавка. 3 ураху - ванням формул і MR = MC матимемо: зв1дси (*) [ 1.стр 102 ] тобто ц і на д і йсно встановлю є ться вищою за ревень МС (нагадаемо, що 0i). Застосування цього принципу і люстру є мал. 3 .а i 3 .б.

Перший з них в і дпов і да є б іл ьш і й еластичност і попиту, н і ж друг и й. Тому надбавка АС=(РМС) буде досить значною, коли цей принцип ц і ноутворення застосову є ться для товару нееластичного попиту ,і більш помірного для товару еластичного попиту . Мал. 3 . Монопольне ц і ноутворення за принципом 'вартість плюс': (а) рынок товару еластичного попиту; (б) рынок товару нееластичного попиту. Монопол і сти з метою зб і льшення свого прибутку досить широко використовують ц і нову дискрим і на ці ю — принцип ц і ноутворення, коли той самий товар або послуга прода є ться р і зним категориям покупц і в за р і зними ц і нами. Для впровадження ц і ново ї дискрим і нац ії необх ід но виконання двох умов: 1) ic н y є формальна ознака, за якою можна розр і зняти категор ії споживач і в; 2) благо не можна перепродавати ( і накше т і , хто ма є можлив і сть купувати його за нижчою ц і ною, перепродавали Мал..4. цінова дискримінація 1-го ступеня. б його і ншим покупцям, а монопол і ст втрачав би всю вигоду). За умовами, які забезпечують можливість встановлення різних цін на одне і те ж благо розрізняють такі види цінової дискримінації: 1) просторову (продаж у містах і в селі) 2) часову (квитки на денні й вечірні кіносеанси) 3) за доходами покупців (послуги лікаря, юриста) 4) за обсягом споживання блага 5) за соціальним статусом споживача (проїзні квитки для студентів і працюючих) [ 13. стр183 ] Цінова дискримінація першого ступеня, або абсолютна цінова дискримінація існує тоді, коли кожному споживачеві встановлюють індивідуальну ціну на pi вні його готовності платити за благо, тобто найвищу із цін, за якою споживач погоджується на купівлю певної одиниці товару або послуги. Так, зг і дно з кривою ринкового попиту D (мал. 4 ), і снують споживач і , здатн і сплатити за першу одиницю блага 100 грн., за другу — 95. Найнижча ц і на, за якою монопол і ст може реал і зувати останню одиницю продукц ії беззбитково для себе, дор і вню є — ціні конкурентно ї р і вноваги. Отже, запровадження абсолютно ї дискрим і нац ії да є можлив і сть монополистов і отримати додатковий прибуток, що чисельно дор і внюе площам трикутник і в і - за рахунок скорочення чистих вигод споживачів.

Сукупний монопольн и й прибуток у випадку запровадження дискрим і нац ії дор і внюватиме площ і трикутника тод і як споживач і зовс і м не отримають чистоi вигоди.

Щоправда, така дискрим і нац і я ма є i позитивну рису — зб і льшення ринкового обсягу з до ефективного р і вня . Ц і нова дискрим і на ція другого ступеня поляга є у встановленн і рівня ціни в залежност і в ід обся гі в продажу (мал. 5 ). Цей спос іб дискрим і нац ії , як i в попередньому випадку, використову є спадну криву ринкового попиту, що в і дбива є зменшення готовност і покупця платить при збльшенн і обсягу. Так, обсяг споживач і готов і придбати за ц і ною при зб і льшенн і парт ії товару до додатковий обсяг вони готов і придбати за нижчою ці ною, наступну парт і ю товару — ще дешевше При монопольному ц і ноутворенн і було б реал і зовано обсяг за ціною . Спроба продат и обсяг за є диною ценою принесла б ф і рм і менший прибуток, н і ж максимальн и й монопольн и й.

Запровадження дискрим і нацй (у наведеному приклад і — встановлення трьох р і зних ц і н у залежност і в і д обсяпв продажу) дозволя є зб і льшити прибуток в і д продажу обсягу нав і ть пор і вняно з монопольним прибутком. Така ц і нова пол і тика поширена на ринках електроенерг ії . Отже, і в цьому випадку дискрим і нац і я да є змогу зб і льшити сукупну виручку i прибуток монопол і ста.

Висновок.

Монополія – це ринкова структура при якій одна фірма постачає весь галузевий випуск товару, який не має близьких замінників і де входження на ринок нових фірм блоковано. До основних типів бар’єрів, які блокують входження на ринок нових фірм відносяться патенти, авторські права, володіння всім обсягом якогось ресурсу, економія н а масштабі. Причинами виникнення монопольних об’єднань є централізація виробництва і капіталу, поява акціонерної власності, що виникає в результаті об’єднання декількох капіталістів, навмисні дії держави. В залежності від причини виникнення розрізняють економічні, природні і адміністративні монополії. Ці монополії, в залежності від форми об’єднання капіталу поділяють на трести, картелі, синдикати, концерни. А в залежності від становища на ринку монополії можна поділити на прості, дискримінуючи, монопсонії та двосторонні . Монополії виникли ще у стародавні часи, але розвитку та економічного значення вони набули у другій половині 19 ст. їх виникнення було пов’язано з такими процесами в суспільстві, як збільшення акціонерної власності, виникнення банків, концентрація виробництва і капіталу, еволюція форм капіталістичних об’єднань.

Швидке зростання монополій визначило необхідність антимонопольного регулювання. Так в США у 1890 р. було прийнято перший у світі антимонопольний закон – закон Шермана. Потім антимонопольні закони почали з’являтись у країнах Європи, а у 1992р. такий закон було прийнято і в Україні. Взагалі антимонопольні закони й досі є предметом дискусій у багатьох країнах, а відповідна теорія ще не набула відповідного вигляду і вимагає все нових досліджень. Це насамперед пов’язано з тим, що монополія досить складне і суперечливе явище – з одного боку вона приносить втрати для суспільства у вигляді меншої кількості товару, більшої ціни, стримуванням науково-технічного прогресу, диференціації ціни на свій продукт. З іншого боку отримуючи більше прибутку ніж конкурентні фірми вони й інвестують більше в економіку. Крім того існують ситуації коли існування монополії дозволяє зменшити збитки підприємств. - Інша суперечка полягає в тому, що влада надає деяким фірмам виняткові права, що спричиняє виникнення монополій. І таж сама влада видає закони про обмеження монопольної влади.

Взагалі, для того щоб визначити є фірма монополією чи ні використовують різні показники – коефіцієнт концентрації, індекс Герфіндаля-Грішмана, індекс Лернера.

Скориставшись одним з цих показників можна зробити висновок щодо необхідності регулювання тієї чи іншої фірми. Існує невірна думка, що монополії встановлюють надто високі ціни, і піднімають їх до безкінечності. Але це не так.

Монополія, як і будь-яка фірма намагається максимізувати прибуток, бо отримання найбільшого прибутку за найменших витрат є метою економіки.

Думаючи про максимізацію свого прибутку, фірма-монополіст ніколи не встановить надто високі ціни, бо тоді вона отримає надто низькі прибутки. Але задля отримання більшого прибутку фірма монополіст може проводити політику цінової дискримінації – продажу одного і того ж товару за різними цінами, в залежності від доходу споживача. Цінова дискримінація буває 3-х ступенів : 1) кожному споживачеві встановлюють індивідуальну ціну на рівні його готовності платити за благо 2) ціни встановлюються в залежності від обсягів продажу 3) запроваджується монополістом тоді коли можна виділити кілька окремих груп споживачів з різною еластичністю попиту.

Список використаної літератури 1) Мікроекономіка і макроекономіка : підручник /за ред. С.В. Будаговської – К. : Основи, 2001. 2) 3) Аристотель, Сочинения Т.4, 1983 4) Т.Гобс, Сочинения Т2 – М. : Мисль, 1991. 5) Історія економіки зарубіжних країн : підручник /за ред. В. Голубовіча – Мінськ – Екоперспектива, 2000. 6) Економічна історія України і світу : підручник / за ред. Б.Д. Лановика - К .: Вікар, 1999. 7) Основи економічної теорії : підручник /за ред. С.В. Мочерного – Тернопіль : Тарнекс, 1993. 8) Р.Барр. Політична економія. Т1 – М.,1994. 9) 10) П.Самуельсон.